Вот еще один год прочно занял свое место в уголках нашей
памяти. У каждого члена нашей общины свои впечатления о нем. Но если конкретно,
то давайте вспомним все вместе, какое славное дело помог совершить нам Господь.
Когда сегодня мы с вами приходим на поклонение Господу в наш дом молитвы и
входим в зал, то сердца наши ликуют. И хочется вместе с Давидом воскликнуть:
«Входите во врата Его со славословием» (Пс. 99:4).
С 4 по 6 января по приглашению Феодосийской общины в
Крыму мы с Алексеем Опариным принимали участие в проведении семинара о
библейской археологии и пророчествам в специально арендованном для этого Доме
офицеров. На встречи регулярно приходило около 30 новых человек, не считая
членов церкви.
Город Феодосия относится к одним из старейших городов не
только Крыма, но и Украины. Его основание восходит к V веку до х. э. На
протяжении своей долгой истории в Феодосии господствовали и аланы, и генуэзцы,
и венецианцы, и греки, и турки, захватившие Феодосию в 1475 году.
Від того часу, коли я ще не була хрещеною і навіть на богослужінні в церкві адвентистів сьомого дня була тільки раз у житті, тоді я вже мріяла навчатися в семінарії і присвятити життя Богу. Потім прийняла хрещення, стала членом церкви, почала здійснювати служіння, яке мені довірили. І стала розпитувати, як можна стати студенткою семінарії. Виявилось, що ані в УГІ (Український гуманітарний інститут), ані в ЗАУ (Заокський адвентистський університет) дівчат на богословський факультет на безкоштовній основі не беруть. А на платне навчання у мене просто немає грошей. Так йшов час, багато чого сталося в моєму житті. Бог багато чому мене навчив. І протягом трьох років після хрещення я вважала, що моїй рожевій мрії про навчання в семінарії ніколи не стати дійсністю. Але ж у Бога є свій план для кожного з нас. І коли настав відповідний момент, Господь привів мене в семінарію… не в УГІ і не в ЗАУ, а в WSTH – Wy?sza szko?a teologiczno-humanistyczna, — що знаходиться в Подкові Лешнєй у Польщі.
Журналист киевской газеты «Дело» Владислав Павлов 24 января опубликовал в ней две статьи об адвентистах седьмого дня:
«Господь предпочитает субботу» и «Левобережный храм адвентистов». Ни расчет на скандал, ни страх перед ним потенциальных читателей не оправдались.
Стало ясно, что по сравнению с Дворкиным и прочими сомнительными типами Павлов – личность далекая от религиозных вопросов (к счастью, этого не скрывающая) и ищущая скандалов (прежде всего финансовых) там, где их не так много и бывает.
Моя дорогая молодежь!
Наступает Новый год, и хочется, чтоб мы могли понимать: годы проходят быстро, и время идет, за которое мы будем отвечать перед Богом, и ни за что другое мы не будем давать такой строгий отчет, как за время, которое нам доверяет Бог. Хочу, чтоб мы научились и не боялись жертвовать ни временем, ни талантами – ничем, потому что никакая трата для Христа не будет слишком большой. Бог столько для нас сделал, что ничто с нашей стороны не может перевесить Его жертву.
Можно проповедовать словом. Можно песней… А можно и обыкновенной гирей. И со всем этим прекрасно справляется Александр Марчук, пресвитер нескольких адвентистских общин в Близнюковском районе Харьковской области.
Назвать легким жизненный путь Александра нельзя. Еще со школы начав заниматься гиревым спортом, даже выполнив норматив мастера спорта по гирям, он попадает служить в Афганистан, где несколько раз оказывается один на один со смертью. Но Господь хранил его, и Саша возвратился домой живым, хоть и с подорванным здоровьем.
Як правило, конфесійна преса насвітлює підтримку Церквами «груп ризику» – лікарень і реабцентрів для бездомних, наркоманів, ВІЛ-інфікованих – а ФІЗИЧНИЙ СТАН «БЛАГОПОЛУЧНИХ» ГРОМАДЯН лишається без уваги. На нашу думку, цей принцип успадковано від традиційної світської медицини. При цьому помічаємо дві крайності: позицію деяких християнських Церков – прибічників аскетичного способу життя, які наголошують на другорядності піклування про тілесні потреби, й погляд світських лікарів, які діагностують хворобу, як правило, без урахування психологічних і духовних аспектів особистості. Водночас зафіксовано постійний ріст психосоматичної патології, яка, згідно прогнозу Гарвардської медичної школи, на 2020 рік має зайняти друге місце в списку поширеності захворювань. У пошуку збалансованої позиції християнської періодики України щодо комплексного підходу до