«Вот праздники Господни, в которые должно созывать священные собрания» (Лев.23:37).
Еврейские праздники связаны или с великими историческими событиями, или с традиционными циклами сельскохозяйственного труда, либо с событиями, которые знаменуют отношения между народом Израиля и Богом Яхве.
Бедов Руслан, Дмитриев Станислав. Падение Иерусалима: Исторический роман. – Харьков: Изд-во «Кроссроуд», 2007. – 240 с.
Даже не помню, о чём я думал, когда мне, одному из многих, вручили экземпляр дебютной книги харьковского автора Руслана Бедова.
Помню, было приятно, но почему-то одолевали сомнения: может ли быть что доброе и… бесплатное одновременно? Не хочу быть голословным, но, как оказалось, может.
-1-
Проблема страждання входить до кола вічних тем людства. Навіть найдавніші з відомих сьогодні — вавилонські космогонії «Енума Еліш» (ІІ тисячоліття до н. е.) та «Поема про Атрахасиса» (1635 р. до н. е.) — висувають оригінальні версії походження страждання [1, с. 294-295]. Ряд вчень заперечують існування страждання: або називають зло іншим боком добра (ідеології дуалізму), або мотивують це в такий спосіб: «…оскільки Бог благий, безкінечний і всемогутній, зло несумісне з Ним» [6, с. 212] (американська церква «Християнська наука»). Якщо «стоїчне та християнське світобачення в мовчазному перенесенні болю вбачає чесноту, [то,] навпаки, в античній Греції в перенесенні болю бачили нещастя, наслане долею й прагнули негайно його позбутися» [5, с. 49]. У різні часи пропонувалася втеча від мук: чи в раціоналізм (Боецій), чи у насолоди (гедонізм, епікурейство).
Наверное, все согласятся с тем, что проблемы современного общества настолько многочисленны, что одно только перечисление их заняло бы в несколько раз больше времени, чем то, которое отведено на этот доклад.
Главная цель доклада – развить аргумент в пользу трансцендентной природы таких насущно необходимых библейских ценностей, как справедливость. Кроме того, в докладе проводится сравнение трансцендентной системы ценностей с той альтернативой, которая наиболее часто противопоставляется ей сегодня – релятивистcкой системы ценностей. Делаются выводы о том, какая из двух систем действительно обладает потенциалом для решения современных этических проблем.
«Не бойся, но говори и не умолкай, ибо Я с
тобою… потому что у Меня много людей
в этом городе»
Деян. 18:9-10
4 ноября в общине г.Синельниково Днепропетровской области произошло примечательное событие. На членском собрании стоял один вопрос: о снятии креста со здания недостроенного молитвенного дома. Крест был установлен по решению руководителей общины, этот вопрос не выносился ранее на обсуждение общего собрания.
Мабуть, таку характеристику релігії доводилось чути кожному.
Хто й чому вважає християнство вчорашнім? Найлегша відповідь – Божі вороги з Дияволом на чолі. Та якщо судитимуть не тільки Диявола, не тільки його кінець-кінцем укинуть до огняного озера, відповідальність за це питання лягає на нас з вами. Бо коли приходиш до сучасної церкви, далеко не завжди хочеться, щоб поряд з тобою був невіруючий знайомий. Можливо, євангельські програми з’явились тому, що на «рядових» богослужіннях невіруючі зазвичай не бачили очима віри Христа. І відсів після цих програм перевищує всі сподівання. Чомусь пастори неохоче йдуть на приєднання новохрещеної громади до старої. І коли я згадую свої перші дні після приходу до Христа, моє ставлення до церкви було зовсім не критичним. Навряд чи тут справа тільки в «новонароджених»… До того ж у своїй проповіді мусимо ламати багато стереотипів: «у пам’яті народній» не втратили свіжості аргументи атеїстичної пропаганди й уявлення про християнську церкву як про різновид монастиря, який «десь там» молиться «за всіх», тимчасом як я… живу як хочу, не люблячи Бога й не боячись Його.