Питання: Зустрів дівчину мрії. Але нещодавно дізнався те, що шокувало мене, вона жила в розпусті 2 роки з негром.
Відповідь: У Вашому випадку важливо помітити, що на даний момент вона не живе в розпусті. Можливо вона залишила гріх у минулому як і будь-яка людина, яка покаялася і живе у світлі тієї істини, яка була їй відкрита. Бо все минуле пройшло, та більше не буде згаданим, якщо це було справжнє покаяння.
Питання: Чи всі віруючі, які покаялися і прийняли водне занурення, дадуть відповідь за свої гріхи?
Відповідь: Ваше питання зачіплює важливі складові спасіння. Момент коли ми будемо відповідати за наші гріхи настане лише після другого приходу Христа.
Для того щоб відповісти на нього нам треба звернутись до Біблії і прочитати Євангеліє від Івана 5:24 “Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерті в життя”.
Увидеть мир мне дал Всевышний,
возможность думать и мечтать,
жизнь и свободу подаривший,
судьбу, удачу мне понять.
Что видит, слышит и все знает
Господь про мир и про меня.
И все, что в жизни не бывает, —
Не тайна вовсе навсегда.
Українські християни вразливі до політичних маніпуляцій?
Про книгу «Україна. Війна. Бог» (Київ, 2023)
Дезінформація у російській війні проти України
Релігійні громади як агенти стійкості під час російського вторгнення в Україну
Український адвентизм і російське вторгнення. Доповідь на засіданні Української асоціації релігієзнавців
Етика журналістики у воєнний час
Медіапростір українського протестантизму
Свобода слова: межі та зловживання
Автори розвивають ідею про цінність людської гідності та необхідність співпраці між Церквою та громадянами у захисті прав і цінностей. Вони наголошують на важливості усвідомлення людиною своєї гідності та здатності відстоювати її, особливо у контексті протистояння добра і зла. Також автори підкреслюють, що життя – це дар, який потребує відповідальності та активної участі людини у формуванні майбутнього суспільства.
Ми збиралися виїхати на вечірнє служіння, дружина з сином зібралися трохи раніше і вийшли. А ми з донькою, буквально через п’ять хвилин мали вийти та разом поїхати на служіння. Дружина з сином сіли в ліфт й поїхали, ми прийшли пізніше. Ліфт в якому вони їхали застряг і так виявляється, не знаю, як так вийшло, в нас у кожного є свої ключі, у сина, у доньки, у мене й у дружини четверо ключів і усі четверо ключів опинилися в них у ліфті. Дружина взяла всі ключі, випадково чи не випадково, від машини ключі теж були у неї. Іншими словами, вони застрягли в ліфті, і я з донькою навіть не міг закрити квартиру.
Перед тим, як ми будемо досліджувати тему хочу розпочати з передісторії. Якось познайомився з одним братом, служителем та проповідником, він колись перебував у місцях позбавлення волі. Тоді він там був з іншими переконаннями, на згадку про це перебування в нього на тілі залишилися татуювання релігійної тематики. Мені стало цікаво звідки в тюрмі така релігійність. Історія була така, після Громадянської війни 1917 – 1922 років, більшовицька влада понесла в народ філософію атеїзму.